Матір Божа знов Героя пригорнула. Цим сином Небесним став житель села Кобижча, старший солдат Данильченко Руслан Степанович.
Провести відважного воїна останньою земною дорогою наприкінці травня зібралося багато людей на центральній площі Бобровиці (Чернігівська область), де проходив траурний мітинг «Вічна пам'ять Героям».
Домовину з тілом загиблого Героя занесли на площу побратими. Інша їхня група стала на почесну варту. Ведуча мітингу коротко розповіла про нетривалий, 36-річний земний шлях воїна.
Народився Руслан Степанович 16 липня 1987 року в селі Княжичі Броварського району Київської області. А шкільну освіту здобував у середній школі села Комарівка Борзнянського району на Чернігівщині. Далі навчався в Ніжинському ПРУ №1, де вивчився на верстатника широкого профілю.
З 2006-го по 2007-й роки проходив строкову службу в Збройних силах України, де отримав військову спеціальність «такелажник інженерних боєприпасів». Після звільнення з армії, працював у народному господарстві, зокрема й формувальником у ТОВ «АРТЕМ ГРУП» м. Києва.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, 6 вересня 2022 року був призваний по мобілізації в ряди ЗСУ і став на захист Батьківщини. Воював у підрозділах 67-мої окремої механізованої бригади – механізованого з’єднання Сухопутних військ ЗСУ. Загинув Руслан Данильченко 4 квітня 2024 року, захищаючи в бою Вітчизну, в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання за призначенням проявив стійкість і мужність, вірність військовій присязі. Виконувач обов’язків міського голови Геннадій Іванюк закликав присутніх на траурному мітингу схилити голови перед світлою пам’яттю відважного воїна, котрий приніс у жертву своє життя, щоб співвітчизники жили в мирі, під блакиттю неба. Бобровицька громада ніколи забуде свого захисника, пам'ять про нього житиме в серцях наступних поколінь.
Начальник першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП підполковник Андрій В’ялий у скорботному слові відзначив, що боєць Руслан Данильченко до останнього подиху, до останньої хвилини свого життя боровся, захищаючи від лютого ворога Вітчизну, своїх двох діток, інших рідних та близьких, увесь український народ, віддавши для перемоги своє життя. Ім’я такого воїна назавжди буде записане в історії України, пам'ять про нього передаватиметься з покоління до покоління, а його жертовний подвиг стане взірцем для всіх нинішніх і наступних захисників України.
Промовці й усі присутні на мітингу сумом пройнялися в журбі, розділяючи безповоротну втрату з мамою, сестрою, дружиною, синочком і доцею.
Відспівали й поховали старшого солдата Руслана Данильченка у Ніжині.
Григорій Загребля
